На честь Бориса Едуардса в Одесі встановлено меморіальну дошку в провулку Ляпунових, а вулицю Писарєва в Київському районі перейменовано на його честь.

Борис Едуардс, що народився 27 травня 1860 року в Одесі, був сином британця Безіла Едуардса та українки Софії Юріївни, родом з Полтавщини. Він здобув перші навички живопису в Одеській малювальній школі (1876–1881), де його наставником був професор з Мілана Луїджі Іоріні.

У 1885 році, перед переїздом до Парижа, він провів персональну виставку скульптури, першу в Одесі. Під час навчання у Франції в Академії Жюльєна Едуардс працював над портретом Луї Пастера.

Критики описували його роботи, зазначаючи, що «Едуардс — це один із небагатьох художників, які вміють зображати людське тіло з ніжністю».

У 1899 році він організував масштабну виставку в зимовому саду Воронцовського палацу, присвячену 15-річному ювілею його творчості. Його роботи також були представлені на Всесвітній виставці в Парижі (1900) та в Салоні В. Іздебського (1909–1910) в Одесі, Києві та Ризі.

Борис заснував першу в Україні бронзову ливарню для створення великих скульптур. Він також був співзасновником Одеського літературно-артистичного товариства (1897) та музею витончених мистецтв (1899).

Його родинні корені охоплюють британське, українське, ірландське, іспанське та турецьке походження. Прадід Бориса був комендантом фортеці Гібралтар. Едуардс мав можливість успадкувати землю на Манхеттені, але вибрав шлях мистецтва.

У 1918 році він став директором Одеського художнього училища, яке допоміг перетворити на вищий навчальний заклад. Того ж року відбулася його остання виставка, де було представлено понад 80 робіт, що підсумували його 35-річну кар'єру.

У 1919 році Борис емігрував на Мальту, де створив Меморіал на честь загиблих героїв Мальти.
Помер 12 лютого 1924 року і був похований на Мальті.