Наталка Діденко, українська синоптикиня, презентувала свою першу книгу "Тролейбус номер 15" в Одесі. Подія, яку модерувала Зоя Казанжи, стала відвертою розмовою про важливість збереження української ідентичності та цінностей в умовах сучасності. Захід був приурочений до річниці "Книгарні-кав’ярні Старого Лева".

Як з'явилася "Тролейбус номер 15"?

Наталка поділилася, що ідея книги виникла з її постів у соціальних мережах.

"Я ніколи не планувала писати книгу, але друзі наполягали на тому, що ці тексти заслуговують на більше. В результаті з'явився "Тролейбус номер 15"", - розповіла вона.

Книга містить есеї, які пов'язані темою Києва, юності та міського життя, що відображається у маршруті тролейбуса. Він переносить читача через перші емоції та переживання, враження дому. "Тролейбус номер 15" - це не лише прогулянка столичними вулицями, а й подорож у глибини власної пам'яті. Це книга про любов до людей, міста та життя, яке триває попри всі труднощі.

Нестача міської літератури

Наталка наголосила на браку урбаністичної літератури в українській культурі, зазначаючи, що сучасність потребує зображення ритмів життя міст.

"Міської літератури недостатньо. В Україні багато сільського пейзажу, але сучасні міста також потребують свого голосу", - додала вона.

Важливість людей

Наталка згадує друзів, які вже не з нами, зокрема подругу, з якою вона часто спілкувалася під час прогулянок.

"Коли йде людина, з якою можна просто поговорити, це велика втрата. Такі розмови - це і є життя", - зазначила вона.

Попри запрошення друзів виїхати за кордон, Наталка вирішила залишитися в Україні, пояснюючи це внутрішньою потребою.

"Я не можу це пояснити, але мені добре тут. Я люблю наше: людей, їжу, звички, навіть наш безлад. Все це частина мене", - підкреслила вона.

В Одесі Наталка поділилася спогадами про студентські роки та моменти, які залишилися в пам'яті. Її враження від Одеси були дуже позитивними: "Це місто красиве, живе, чесне, смачне та надзвичайно сучасне".

Хоча "Тролейбус номер 15" задумувався як книга без війни, контекст війни відчувається в ній. Це виявляється в ностальгії та бажанні зберегти звичне.

"Зараз особливо важливо нічого не відкладати на потім. Жити треба тут і зараз", - підсумувала авторка.